В армії СРСР застосовувалася дуже проста тактика – закидати супротивника трупами. Учасники Другої світової війни, як на боці Червоної армії, так і на боці гітлерівської Німеччини зазначали, що при настанні червоноармійців десятки тисяч солдатів могли загинути, оскільки йшли в атаки великою масою на добре укріплені позиції німців. Деякі наступи закінчувалися повним провалом Червоної армії, оскільки ставкою головнокомандувача були допущені стратегічні помилки, проте всю провину покладали на командирів середньої ланки і рядових солдатів.
Приблизно така ж ситуація зберігається у лавах російської армії в Україні. Як зазначають деякі солдати, які поспілкувалися з представниками незалежних ЗМІ на умовах анонімності, командири не цінують життя особового складу.
“Для них важливі власні звання та посада”, – розповів один із представників окупаційних військ. Тобто, російські командири, отримуючи наказ про наступ, готові також як і за радянських часів покласти всіх своїх солдатів. Мабуть, тільки в цьому випадку вищестояче керівництво визнає їхню провину в недосягнутій меті неспроможною і не позбавить звання.
Вибудувавши вертикаль влади за подобою СРСР, Путін упевнений, що це допоможе йому досягти перемоги у війні, як це дозволило Сталіну вважати себе переможцем у Другій світовій. Однак варто враховувати той факт, що радянський диктатор міг поставити 10 млн. осіб під рушницю, чого не може зробити російський диктатор. Також, “бункерний” забуває, що в цій війні саме Росія є агресором і частина солдатів це розуміють, а відсутність чіткого уявлення з якоїсь причини їм необхідно воювати, позбавляє іншу частину особового складу взагалі будь-якої мотивації.
Нехтування командирів до особового складу та відсутність мотивації призвело до деморалізації принаймні третини всіх збройних сил противника в Україні і це число з кожним днем зростає.
Джерело – Матриця Свободи